30 липня – Всесвітній день протидії торгівлі людьми

2013 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила 30 липня Всесвітнім днем протидії торгівлі людьми ключовим завданням якого є підвищення рівня поінформованості громадян про глобальну проблему торгівлі людьми і привернути увагу до тяжкого становища жінок, чоловіків і дітей, які постраждали від цього злочину.

Боротьба з торгівлею людьми є одним із пріоритетних напрямів діяльності Уряду України у сфері захисту прав людини.

Верховна Рада України 20 вересня 2011 року ухвалила Закон України «Про протидію торгівлі людьми», в якому визначено основні напрями реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми. Торгівля людьми карається законом України за статтею 149 Кримінального кодексу України.

У червні 2017 року Державний департамент США оприлюднив 17-й Звіт про торгівлю людьми, в якому, враховуючи досягнення нашої держави у сфері протидії торгівлі людьми, Україну виведено з Контрольного списку другої групи, де вона перебувала протягом чотирьох років поспіль, та переведено в Другу групу.

Способи втягнення людей у процес торгівлі людьми різні – злочинці шукають все нові і нові методи вербування, але завжди це відбувається шляхом використання обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини, із застосуванням чи погрозою застосування насильства, із використанням службового становища, матеріальної чи іншої залежності від другої особи.

Метою торгівлі людьми завжди є експлуатація людини в будь-який спосіб – примусова праця, використання у домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, вилучення органів, сексуальна експлуатація чи створення порнографічної продукції, народження дитини примусово чи за замовленням, втягнення у злочинну діяльність чи жебракування.

За неофіційними даними, в світі до 4 млн. осіб щороку переправляються через кордони держав для використання в підневільній праці. В сучасну работоргівлю втягуються навіть держави, які уникнули рабовласницького періоду у своїй історії. Для України торгівля людьми в її сучасному розумінні постала наприкінці ХХ ст., зокрема після розпаду СРСР. Сукупність соціально-економічних умов та специфіка географічного положення призвели до того, що Україна перетворилася в країну-транзит «живого товару».

У зв’язку з ситуацією, що склалася, боротьба з торгівлею людьми визначена одним з пріоритетних напрямків роботи Уряду України у сфері захисту прав людини. У 2016 році Мінсоцполітики анонсувало початок підготовки Стратегії інформаційної політики в сфері протидії домашньому насильству, протидії торгівлі людьми і забезпечення їм рівних прав і можливостей. Одним із завдань цієї Стратегії є формування розуміння того, що людська гідність, права людини є найвищою цінністю, а також попередження та формування нетерпимої поведінки, нульової толерантності до будь-яких форм експлуатації людини.

Міністерство закордонних справ України закликає громадян України, які потрапляють особисто або мають будь-яку інформацію про громадян України чи іноземних громадян у ситуацію, пов’язану з торгівлею людьми, негайно інформувати компетентні органи та українські дипломатичні установи. Такі інформування є вкрай важливими для забезпечення належного реагування на факти вчинення злочинів у сфері торгівлі людьми проти українців за кордоном з метою захисту їхніх прав та інтересів, надання інформації для кримінального переслідування винних осіб, забезпечення безпеки постраждалих під час перебування за кордоном та їхнього безперешкодного повернення в Україну.