Фахівець Управління Держпраці – про вплив несприятливих умов виробничого мікроклімату на організм людини

Перегрівання організму розглядають як стан порушення теплового балансу із підвищенням вироблення тепла та (або) утрудненням його віддавання, що супроводжується зростанням кількості теплової енергії в організмі. Перегрівання може бути наслідком впливу високої температури виробничого середовища у «гарячих» цехах (доменні, мартенівські, прокатні цехи), у вугільних шахтах із глибоким заляганням вугілля, а також у кліматичних районах із жарким кліматом.

У переліку професійних захворювань, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 року № 1662, у його розділі ІІІ виокремлено захворювання, зумовлені впливом фізичних чинників, серед них зазначено перегрівання організму. Близько 30-40% теплоти, якої потребує технологія виробництва, надходить у повітря виробничих приміщень. Ця проблема є особливо актуальною влітку, коли температура повітря в робочій зоні може досягати 30-40°С і більше. Деякі короткочасні трудові операції виконують за температури повітря 60-90°С та більше.

У жарку пору року за рахунок інтенсивної сонячної радіації і високої температури зовнішнього середовища особливо швидко нагрівається повітря у замкнених виробничих просторах із металевими каркасами (залізничні вагони, локомотиви, салони автомобілів, тракторів, комбайнів). При цьому зовнішня металева оболонка може нагріватися до 45–55°С. Перегрівання спостерігається в умовах сільськогосподарського виробництва під час польових робіт у працівників, які працюють на відкритих майданчиках (будівельні роботи, електромонтери, працівники залізниці, дорожньої служби тощо) на тлі високої температури довкілля протягом дня. Перегрівання посилюють важка фізична праця, висока вологість і нерухомість повітря.

Патологічний процес швидше виникає під час праці в герметичному або непроникному для водяної пари одязі. У разі впливу високої температури і теплового випромінювання, особливо за наявності чинників, що утруднюють віддавання в зовнішнє середовище тепла яке утворюється в організмі, виникає небезпека перегрівання. Процес характеризується активацією віддавання тепла, що супроводжується розширенням кровоносних судин шкіри, прискоренням току крові по судинах і посиленням потовиділення.

В умовах підвищення температури і вологості повітря віддавання тепла з організму в навколишнє середовище ще більше утруднюється і може відбуватися тільки із напруженням механізмів фізичної терморегуляції (розширення периферійних судин, посилення потовиділення). Коли температура повітря підвищується до 33°С, віддавання тепла шляхом проведення і випромінювання стає неефективним, воно відбувається тільки шляхом випаровування, а за підвищеної вологості повітря утруднюється і цей шлях віддавання тепла. За таких обставин порушується рівновага між утворенням тепла в організмі і його віддаванням в зовнішнє середовище, що зумовлює затримання тепла та перегрівання. Період перегрівання, що характеризується збереженням нормальної температури тіла, називається стадією компенсації. Перенапруження терморегуляції призводить до її виснаження, а підвищення за цим температури тіла свідчить про настання другого періоду перегрівання — стадії декомпенсації. Підвищення температури тіла супроводжується різким порушенням діяльності центральної нервової системи, систем дихання і кровообігу, посиленням обміну речовин. Подальше підвищення температури тіла і перенапруження нервових центрів може спричинити їхнє виснаження із значними розладами дихальної і серцево-судинної систем та зниженням артеріального тиску. Розвивається гіпоксія. Рясне потовиділення має і негативні наслідки — зневоднювання, порушення електролітного обміну із втратою важливих для організму катіонів, аніонів, деяких органічних речовин. Згущення крові та підвищення її в’язкості створюють додаткове навантаження на систему кровообігу і сприяють розвитку серцевої недостатності. Внаслідок перегрівання можуть виникати гострі захворювання — гіпертермія, судомна хвороба, тепловий удар. Тривалий вплив високих температур призводить до хронічного перегрівання.

Особливо небезпечним є  перегрівання працівників під час виконання трудових обов’язків. Саме тому спекотний мікроклімат є в певній мірі трудовою проблемою. Адже через необхідність дотримуватись регламентованих технологічних процесів та режимів, працівник не завжди може вчасно відреагувати на перші ознаки перегрівання. Крім того, в умовах спеки посилюється негативна дія на працівника інших шкідливих виробничих чинників, особливо при роботах в замкнутих просторах, при зниженні руху повітря та підвищеній вологості.

Параметри мікроклімату, такі як температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, а також рівень теплового випромінювання, є важливими факторами виробничого середовища, від яких в значній мірі залежать умови праці.

Чинне законодавство України містить підстави для захисту працівників від  впливу незадовільних умов праці, в тому числі і від спекотного мікроклімату. Так, згідно ДСН верхні межі допустимих величин температури повітря на робочих місцях становлять 28 і 30 ºС (відповідно на постійних і непостійних робочих місцях) і це виключно для легкої категорії робіт. При більш важких роботах – допустима верхня межа температури становить відповідно 26 і 28 ºС. Роботу при вищих температурах повітря, які не відповідають допустимим величинам, можна розцінювати як роботу у шкідливих умовах праці.

Згідно тих же ДСН, при температурі повітря, що перевищує допустимі параметри, режим праці та відпочинку організовується наступним чином:

• тривалість регламентованих перерв повинна становити не менше 10%

робочого часу на кожні 2 ºС перевищення допустимих величин;

• при поєднанні перевищення температури з високою відносною вологістю

повітря (понад 75%), тривалість регламентованих перерв рекомендується встановлювати не менше 20% робочого часу.

В рамках трудового законодавства саме у роботодавця є абсолютно всі можливості, щоб вирішити питання пов’язані з попередження перегріву працівників. Чинне трудове законодавство України дозволяє роботодавцю коригувати графіки роботи в умовах спеки, впроваджувати інші профілактичні заходи, виходячи із конкретних умов праці, а тому додаткові зміни до нормативних актів з цього питання на національному рівні  не вносяться. Окрім того, роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

З метою профілактики перегрівання організму працівників при роботі в умовах спекотного мікроклімату в першу чергу необхідно організувати адміністративне регулювання режиму праці, впровадити, так званий,  принцип захисту часом:

• скорочення робочого дня;
• зміна часу початку та закінчення робочого дня;
• збільшення тривалості обідньої перерви, виключивши роботу в найжаркіший період доби;
• влаштування регламентованих перерв для відпочинку;
• використання для відпочинку приміщень з допустимими параметрами мікроклімату, або затінених місць, обладнаних сонцезахисними пристроями тощо;
• проведення позапланових інструктажів з працівниками щодо дотримання вимог безпечного ведення робіт та надання домедичної допомоги у разі сонячного та теплового удару, запаморочення;
• поповнення медичних аптечок на робочих місцях.

Дуже важливим є використання відповідного спецодягу, який має бути із легких натуральних тканин світлого кольору, вільних фасонів та з сонцезахисним головним убором.

Для профілактики зневоднення організму, втрати солей і мікроелементів рекомендується правильно дотримуватись питного режиму. Найкраще вживати прохолодні напої  (+10  + 15 град С): мінеральні води, соки, молочно-кислі напої тощо. Рідину необхідно вживати часто, невеликими порціями до 0,5 л. на годину.

Необхідно насторожити роботодавців про обмеження та особливу увагу до виконання в умовах спеки робіт підвищеної небезпеки, або тих, що потребують професійного добору.  Це такі роботи, як роботи на висоті, ремонт та обслуговування діючих електроустановок,  вибухо- та пожежонебезпечні роботи тощо.

Орест Бідяк,
головний державний інспектор відділу з питань гігієни праці