Гігієна праці при роботі з розчинниками у промисловості

Розчинники у промисловості використовують для переводу нелетких або важколетких плівкоутворюючих речовин у розчини, для розведення розчину до потрібної робочої консистенції І (розріджувачі). Застосовують розчинники у виробництвах: лакофарбовому, взуттєвому і шкіргалантерейному (у складі клеїв, фарб та ін.); приладо- та машинобудуванні (для очищення деталей приладів і машин від олій); у виробництві органічного синтезу; у медичній промисловості; лабораторній справі (при хроматографії); в автогосподарстві (як пальне та ін) і т. п.

Для гігієнічної оцінки важливе значення мають наступні властивості розчинників: токсичність, летючість та швидкість випаровування.

Усі розчинники токсичні. За ступенем їх шкідливості можна розділити на чотири групи відповідно їх гранично допустимим концентраціям (ГДК) у повітрі робочої зони виробничих приміщень:

а) найменш токсичні – ГДК 300 мг/мЗ і більше –  етиловий спирт, бутиловий спирт та ін.;

б) більш токсичні – ГДК 200-100 мг/мЗ – ацетон, бутилацетат, етилацетат, метилацетат та ін.;

в) високотоксичні –  ГДК 50-20 мг/мЗ  – бензол, ксилол, толуол та ін.;

г) особливо токсичні – 10 ГДК мг/мЗ і менш токсичні – дихлоретан, сірковуглець, трихлоретилен та ін.

Розчинникам властиві висока летючість і значна швидкість випаровування. Чим сильніша летючість і нижча температура кипіння, тим інтенсивніше і в більш короткі строки розчинники можуть насичувати повітря робочих приміщень. Для визначення летючості порівнюють у скільки разів речовина випаровується повільніше, ніж етиловий ефір, летючість якого прийнята за одиницю. За ознакою летючості розчинники поділяють на:

а) легко летючі – летючість до 7 (ацетон, бензол, бензин);

б) середньо летючі –  від 7 до 35 (ксилол, хлорбензол);

в) важко летючі  –  понад 35.

За температурою кипіння розрізняють:

а) низько киплячі – 1° кипіння нижче 100° (ацетон, бензин, бензол);

б) средньо киплячі –  1° кипіння в межах 100-150° (ацетати, ксилол, толуол);

в) високо киплячі – 1;° кипіння вище 150° (скипидар).

Розчинники, як правило, легко спалахують, іноді з вибухом. Розчинники – в основному прозорі, безбарвні рідини приємного запаху. Це суттєво, оскільки вид і запах не насторожують, не відштовхують робітників, а навпаки, останні звикають до цих запахів, можуть відчувати потребу у вдиханні ними, що в свою чергу може сприяти надходженню парів розчинників в організм. Деякі розчинники, потрапивши в організм, діють в основному наркотично, викликаючи функціональні порушення нервової системи (етиловий спирт, кетони), інші можуть викликати органічні порушення центральної нервової системи (трихлоретилен, метиловий спирт, сірковуглець). Часто розчинники впливають на кровотворні функції (бензол, толуол), деякі – на паренхіматозні органи, наприклад печінка (хлоровані вуглеводні). Часто розчинники мають подразнюючу дію на слизові оболонки, шкіру. Деякі розчинники мають токсичну дію.

Виробничі процеси застосування розчинників найрізноманітніші – від ванн при екстракції до розпилення при фарбуванні. Несприятливі умови можуть виникати при складанні розчинників, проливанні їх, фарбуванні і сушінні пофарбованих виробів та інше.

Профілактичними та санітарно-технічними заходами при роботі з розчинниками є:

• заміна розчинника іншим, менш токсичним;
• контроль за відповідністю ДСТУ кожної партії лакофарбових продуктів;
• автоматизація або найбільш повна механізація робіт з розчинниками.

Робочі місця та ділянки робіт з розчинниками повинні бути обладнані місцевою витяжною і загальною припливно-витяжною (загальнообмінною) механічною вентиляцією. Працівники, які працюють з розчинниками, повинні обов’язково проходити попередні та періодичні медичні огляди. Робітники повинні бути забезпечені спецодягом і засобами індивідуального захисту. Всіх робітників необхідно інструктувати з охороні праці і промислової безпеки при вступі на роботу, а потім – не рідше одного разу на півроку. Прийом і зберігання їжі в робочих приміщеннях не допускаються. За станом повітряного середовища необхідно здійснювати систематичний лабораторний контроль.

Богдан Марків,

лікар гігієни праці відділу з питань гігієни праці

Управління Держпраці у Тернопільській області