Неповнолітні на роботі

Кодекс законів про працю України містить окрему главу, яка регламентує права неповнолітніх у трудових правовідносинах та їх особливості.

Зокрема в статті 187 зазначено: «Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України».

Вік, з якого допускається прийняття на роботу

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.

За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років

На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

Неповнолітніх працівників не мають права залучати

• до виконання важкої роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці, до роботи в нічний час, у вихідні дні, а також до підземних робіт (ст.190, 192 КЗпП);

• до надурочних робіт, підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені граничні норми ваги (Наказ міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми» N 59 від 22.03.96).

Зокрема, до роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються. Роботодавець повинен забезпечити обов’язкове проходження працюючими у нього підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів. Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 год. на тиждень для підлітків 14 — 15 років та 36 год. — для підлітків 16 — 17 років. Обов’язковим повинен бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу за днями п’яти- або шестиденного робочого тижня. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу.

При цьому застосовуються наступні обмеження щодо ваги вантажу: при короткочасній роботі для юнаків та дівчаток 14 років — 5 та 2,5 кг відповідно, 15 років — 12 та 6 кг відповідно, 16 років — 14 та 7 кг відповідно, 17 років — 16 та 8 кг відповідно; при тривалій роботі, починаючи з 15 років для юнаків — 8,4 та дівчат — 4,2 кг, 16 років — 11,2 та 5,6 кг відповідно, 17 років — 12,6 та 6,3 кг відповідно.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП).

Неповнолітні працівники мають право:

на скорочену тривалість робочого часу (ст. 193 КЗпПУ): у віці 16 — 18 років — 36 годин на тиждень; у віці 15 — 16 років (для учнів віком 14 — 15, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень (ст. 51 КЗпП);

щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації (ст. 195 КЗпП).

Щорічна відпустка для неповнолітніх встановлена тривалістю 31 календарний день (частина друга ст. 75 КЗпП; частина восьма ст. 6 Закону «Про відпустки»).

Однак, право неповнолітніх на використання відпустки в зручний для них час аж ніяк не означає, що неповнолітні вправі в будь-який час зажадати від власника надання відпустки. Право на використання відпустки в зручний час означає, що при складанні графіків надання відпусток власник і виборний орган первинної профспілкової організації зобов’язані запитати побажання працівника щодо часу надання відпустки і відобразити це побажання у графіку відпусток. Конкретна дата початку відпустки повинна визначатися відповідно до частини п’ятої ст. 79 КЗпП, частини десятої ст. 10 Закону «Про відпустки», про що неповнолітній працівник повинен бути повідомлений власником не пізніше ніж за два тижні до початку відпустки.

За перший рік роботи відпустка неповнолітньому повинна бути надана за його заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві. При цьому надається відпустка повної тривалості (а не пропорційно відпрацьованому часу).

На виплату заробітної плати за скороченої тривалості щоденної роботи в такому самому розмірі, як працівникам відповідної категорії за повної тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпПУ);

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Надання молоді першого робочого місця

Працездатній молоді — громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.

Молодим спеціалістам — випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Обмеження звільнення працівників молодше вісімнадцяти років

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей.

Роботодавець зобов’язаний здійснювати працевлаштування неповнолітніх працівників в випадках їх звільнення:

• у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

• у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

• за умов зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності кадрів або штату працівників, банкрутства.

Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Пільги для працівників, які навчаються в середніх і професійно-технічних навчальних закладах

Для працівників, які навчаються без відриву від виробництва в середніх і професійно-технічних навчальних закладах, встановлюється скорочений робочий тиждень або скорочена тривалість щоденної роботи із збереженням заробітної плати у встановленому порядку; їм надаються також і інші пільги.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені положення трудового законодавства, можна зазначити, що чинним законодавством України передбачена досить велика кількість гарантій трудових прав неповнолітніх працівників, які в свою чергу, потрібно знати та дотримуватись.

Однак, на жаль, роботодавці не завжди дотримуються цих гарантій і основною перешкодою цьому виступає фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що в свою чергу порушує права працівників, зокрема і неповнолітніх.

Трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

На сьогодні, Кодексом законів про працю України передбачена відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (96000 гривень).

Неоформлені трудові відносини несуть негативні наслідки не тільки для роботодавця, але й для працівника.

Для працівників нелегальна зайнятість, виплата заробітної плати в «конвертах» призводить до:

• позбавлення працівника гарантованого державою розміру заробітної плати (у тому числі розміру тарифної ставки або посадового окладу працівника, доплати, надбавки);

• втрати можливості користування державними гарантіями відповідно до чинного законодавства, такими як: соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, субсидії;

• втрати трудового стажу при розрахунку розміру пенсії;

• відсутність внесків до фондів соціального страхування, що унеможливлює соціальний захист працівників, і тому такі особи втрачають право на отримання гарантованої державою відпустки, своєчасно та не нижче мінімальних гарантії в оплаті праці, здоров’ї, безпечних умовах праці.

На сьогодні, нелегальна праця для неповнолітніх іноді являється єдиним варіантом підробітку, особливо влітку, адже ніяких зобов’язань перед роботодавцем вони не мають, а більшість роботодавців, в свою чергу, хочуть отримати з цього вигоду, не сплачуючи податки до бюджету та знімаючи з себе відповідальність, яка покладалась би на них при укладенні трудового договору з працівником.

Звичайно, для роботодавця, при виконанні усіх вимог чинного законодавства, підлітки навряд чи можуть бути привабливою робочою силою — надто багато пільг та обмежень у застосуванні їх праці. Саме тому, неповнолітнім бажано завчасно потурбуватися про свою правову захищеність — укласти з роботодавцем при прийнятті на роботу трудовий договір у письмовій формі (п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП), в якому були б обумовлені місце роботи, трудова функція, яку має виконувати працівник, розмір та терміни видачі заробітної плати, режим праці та відпочинку. За таких умов жоден роботодавець не зможе безкарно використати неповнолітню особу як дешеву (чи, взагалі, безкоштовну) робочу силу.

Захист своїх прав та інтересів – основний обов’язок правосвідомого громадянина, тому для того, щоб не допустити порушення трудових прав, потрібно дотримуватись норм чинного законодавства та бути обізнаним у своїх правах та обов’язках. Адже довести факт трудових правовідносин без укладення трудового договору зовсім непросто, а то й неможливо.

Джерело: http://www.kadrovik.ua/novyny/nepovnolitni-na-roboti