Фахівці Держпраці роз’яснили, як оформлювати студентів денної форми навчання на роботу – за основним місцем роботи чи за сумісництвом

Статтею 43 Конституції України, що є основним Законом, визначено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на працю працiвника реалiзується через укладення трудового договору про роботу на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або з фiзособою (ст. 2 КЗпП).

Трудовий договiр – це угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзособою, за якою працiвник зобов’язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою та пiдлягає внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов’язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату та забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором та угодою сторiн (ст. 21 КЗпП).

Що стосується студентів денної форми навчання, то під час навчання між ними та навчальними закладами не виникають трудові відносини і не укладається трудовий договір. Тому таке навчання не є основною роботою студента. Отже, його роботу (у разі працевлаштування) не можна вважати такою, що виконується крім його основної роботи, тобто сумісництвом. Крім того, позицію, що робота за трудовим договором осiб, якi поєднують її з денною формою навчання, не є сумiсництвом, висловлено в листі Мінсоцполітики від 25.05.2015 р. №198/06/186-15. У ньому фактично процитовано ч. 3 п. 14 постанови Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №13, у якій визначено, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на загальних підставах.

Таку ж позицію викладено і у листі Мінсоцполітики від 25.07.2014 р. №301/13/116-14 щодо прийняття на роботу студентів. У ньому, зокрема, зазначено, що трудовим законодавством не передбачено обмежень щодо поєднання студентами ВНЗ, у тому числi тими, якi навчаються за денною (очною) формою навчання, роботи i навчання. Тому установа має право приймати на роботу таких працiвникiв, у тому числi й на умовах повного робочого дня. Проте для студентів, як правило, встановлюють режим неповного робочого часу, аби вони мали змогу відвідувати заняття у навчальному закладі.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом, і тому вона передбачає ведення трудової книжки відповідно до загального порядку та є для таких осіб основним місцем роботи.

Якщо студент працевлаштовується вперше, організація має оформити йому трудову книжку у порядку і в строки, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту вiд 29.07.1993 р. №58.

Факт працевлаштування не впливає на право студента на отримання стипендії (у разі наявності такої). Так, відповідно до п. 4 Порядку №882, стипендії призначають студентам за результатами навчання у професійно-технічних і вищих навчальних закладах (наукових установах). Клінічні ординатори, аспіранти, докторанти мають право на роботу у режимі неповного робочого часу (але не більш як на 0,5 ставки за займаною посадою). При цьому академічна стипендія виплачується у повному обсязі (п. 19 Порядку).

Джерело