Кабмін постановою від 31.01.2018 р. № 33 затвердив критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць.
До цих критеріїв належать:
- недопущення суттєвої нерівності умов діяльності конкуруючих між собою суб’єктів господарювання;
- збільшення кількості працевлаштованих осіб окремих категорій;
- збільшення кількості нових робочих місць для осіб окремих категорій.
Державна допомога на працевлаштування є допустимою у разі, коли:
1) надається з метою сприяння працевлаштуванню та створенню нових робочих місць для:
- незабезпечених осіб;
- осіб, які не мали постійної оплачуваної роботи протягом щонайменше 24 місяців або щонайменше 12 місяців і щодо яких виконується одна з умов, передбачених пунктом 7, крім абзацу третього, частини першої статті 1 Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”; внутрішньо переміщених осіб; учасників бойових дій, які віднесені до однієї з категорій, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі — особливо незабезпечені особи);
- осіб, зареєстрованих як безробітні, у значенні, наведеному у Законах “Про зайнятість населення”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі — зареєстровані безробітні особи);
- осіб з інвалідністю;
- осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування;
2) державна допомога на працевлаштування спрямована на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на:
- оплату праці незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування;
- сприяння в працевлаштуванні незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, та створенні нових робочих місць для зазначених осіб (здійснення заходів, спрямованих на стимулювання самостійності та адаптації особи до робочого середовища, підвищення рівня конкурентоспроможності з урахуванням вразливості особи на ринку праці, її супровід під час вирішення соціально-побутових питань, підтримка під час спілкування з роботодавцем, допомога у врегулюванні конфліктів);
- оплату праці осіб з інвалідністю;
- сприяння в працевлаштуванні осіб з інвалідністю та створенні нових робочих місць для зазначених осіб (здійснення заходів, спрямованих на стимулювання самостійності та адаптації особи до робочого середовища, підвищення рівня конкурентоспроможності з урахуванням вразливості особи на ринку праці, її супровід під час вирішення соціально-побутових питань, підтримка під час спілкування з роботодавцем, допомога у врегулюванні конфліктів);
3) забезпечується:
- створення нових робочих місць;
- працевлаштування на робочі місця, що звільнилися у зв’язку з припиненням трудових відносин попереднім працівником за його ініціативою чи у зв’язку із застосуванням до працівника заходу дисциплінарного впливу відповідно до законів, але не в результаті скорочення чисельності або штату працівників.
До категорій отримувачів державної допомоги на працевлаштування належать суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у будь-якій галузі.
Водночас не надається вона суб’єктам господарювання, які мають прострочену заборгованість перед державним (місцевим) бюджетом, із виплати заробітної плати, сплати ЄСВ та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено справу про банкрутство, які перебувають на стадії ліквідації, визнають свою неспроможність своєчасно виконувати зобов’язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності.
Один і той самий суб’єкт господарювання може бути отримувачем державної допомоги за кількома програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги.
Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, становить не більше 50% розміру таких витрат.
Державна допомога на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці зазначених осіб може надаватися протягом щонайбільше 12 місяців з моменту працевлаштування таких осіб.
Витратами на сприяння в працевлаштуванні зазначених осіб та створенні нових робочих місць для таких осіб є:
- витрати на оплату праці працівника виключно за робочий час, витрачений ним на сприяння в працевлаштуванні зазначеної особи та створенні нового робочого місця для такої особи, протягом щонайбільше 12 місяців з дати працевлаштування такої особи;
- витрати на навчання працівника, що буде здійснювати сприяння в працевлаштуванні зазначеної особи та створенні нового робочого місця для такої особи.