Про дострокове розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника

1) ч. 1 ст. 39 КЗпП:

— хвороба або інвалідність, які перешкоджають виконанню роботи за договором;

— порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору. У разі звільнення з цієї причини роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП);

2) ч. 1 ст. 38 КЗпП :

— переїзд на нове місце проживання;

— переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

— вступ до навчального закладу;

— неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком;

— вагітність;

— догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або дитиною з інвалідністю;

— догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;

— вихід на пенсію;

— прийняття на роботу за конкурсом;

— інші поважні причини. Які саме причини є поважними, у кожному конкретному випадку вирішує роботодавець. Якщо причини, з яких працівник має намір достроково розірвати строковий трудовий договір, не вписуються у поважні, роботодавець може відмовити йому і вимагати від працівника відпрацювати встановлений у договорі строк або завершити певну роботу.

Працівник-строковик не повинен дотримуватись двотижневого строку попередження про звільнення. Він вважатиметься звільненим у день, зазначений у наказі про припинення строкового трудового договору.

Джерело: ГУ Держпраці у Херсонській області