Про порядок надання щорічної відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення

Чи може працівник-держслужбовець, який отримав групу з інвалідністі, піти у щорічну відпустку та отримати матеріальну допомогу на оздоровлення?

Фахівці ГУ Держпраці дали розгорнуту відповідь. Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Статтею 6 Закону України «Про відпустки» визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Особам з інвалідністю І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.

Положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу», держслужбовцям гарантується виплата грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати під час надання щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів (далі – к. д.).

Оскільки цю виплату гарантовано державою, у кошторисі держоргану на бюджетний рік (з 1 січня до 31 грудня кожного року) має передбачатися одна допомога для кожного держслужбовця один раз на рік під час надання щорічної відпустки відповідного робочого року.

Крім того, за статтею 59 Закону України «Про державну службу» щорічні відпустки надаються держслужбовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю. Відповідно до статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну основну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна, безперервна її частина становитиме не менше 14 к. д. Ця частина відпустки не обов’язково має бути першою.

Тож держслужбовець також може поділити свою щорічну відпустку на частини, якщо керівник держслужби не заперечуватиме проти запропонованого алгоритму поділу. Наприклад, це можуть бути дві рівні частини (кожна тривалістю по 15 к. д.) або три-чотири різні частини.

Якщо є узгоджене з безпосереднім керівником держслужбовця рішення щодо поділу щорічної відпустки на частини, то грошову допомогу в розмірі середньомісячного заробітку держслужбовця виплачувати за заявою працівника, в якій зазначається, до якої саме її частини він бажає одержати грошову допомогу. Можливо й таке, що держслужбовець попросить у заяві, щоб цю допомогу йому було виплачено, приміром, під час надання частини відпустки тривалістю 1 к. д. Це не суперечить законодавству, тобто підстав для відмови держслужбовцеві немає,якщо така виплата здійснюється лише один раз на рік.