Що таке бiологiчнi чинники виробничого середовища?

Бiологiчні чинники виробничого середовища це сукупнiсть бiологiчних об’єктiв, здатних чинити на працiвника шкiдливу дiю, пов’язану з його виробничою дiяльнiстю.

До бiологiчних небезлечних i шкiдливих виробничих чинникiв належать патогеннi мiкроорганiзми (бактерiї, вiруси i продукти їх життєдiяльностi). Разом з тим за останнi роки значно зросло виробництво рiзноманiтних бiологiчно активних речовин, якi отримують методом мiкробiологiчного синтезу. Це кормовi добавки, антибiотики, амiнокислоти, ферменти, засоби захисту рослин та iн. Враховуючи механiзм i специфiку впливу на працiвникiв, бiологiчнi фактори виробничого середсвища подiляють на двi групи:

1) природна група – збудники iнфекцiйних захворювань та iнвазiй людей, тварин i птахiв, природнi вiдходи тваринного свiту, продукти розвитку рослин, зокрема продукти цвiтiння тощо;

2) виробнича або iндустрiальна група, до якої входять: фактори промислово-тваринницьких комллексiв, виробництв засобiв бiологiчного захисту рослин, антибiотикiв, бiлково-вiтамiнних концентратiв, стимуляторiв росту, сироваток, фiзiологiчно активних пpeпapaтiв, виробництва i переробки сiльськогосподарської продукції.

Бiологiчнi агенти здатнi спричиняти три основнi види впливу на органiм людини: iнфiкування, сенсибiлiацiю та iнтоксикацiю.

Інфiкування органiму людини можливе при потрапляннi у нього бактерiй i вiрусiв, грибiв та їх спор. Зазнають ризику зараження збудниками зоонозiв працiвники сiльського господарства, робiтники м’ясокомбiнатiв, птахофабрик, пiдлриємств з переробки харчоних продуктiв i промислової сировини тваринного i рослинного походження. Окремо видiляють професiйнi хвороби, спричиненi мiкозами. Мiкози найчастiше виникають при порушеннi у працiвникiв обмiнних процесiв, при iмунодепресії, тривалiй дiї антибiотикiв. Pecпіpaтopнi мiкози трапляються навiть частiше, нiж дiагностуються.

Алергенна дiя притаманна органiчним речовинам рослинного i тваринного походження, деяким видам бактерiй i грибiв, продуктам життєдiяльностi клiщiв та iнших комах. Антигеннi комплекси бiологiчних об’єктiв зумовлю¬ютъ розвиток у людини рiзних за перебiгом патагенних процесiв. Найчастiше у людини до них виникає гiперчутливiстъ негайного або уповiльненого типу. Гiлерчутливiсть негайного типу виникає у першi хвилини або години пiсля первинного або повторного контакту при значнiй кiлькостi бiологiчного агенту i перебiгає у виглядi сiнної лихоманки. Постiйна дiя малих кiлькостей бiологiчного агента викликає гiперчутливiстъ уповільненої дiї. До важких проявiв алергії у працюючих iз бiологiчними об’єктами належать в першу чергу алергiйнi альвеолiти, збудниками яких є термофiльнi актиномiцети, гриби, найпростiшi (амеби, iнфузорії тощо), грам-негативнi бактерії, а також протеїни, глiко-, лiпопротеїни, полiсахариди, ферменти рослинного i тварииного походження.

Токсична дiя бiологiчних чинникiв виробничого середовища на органiзм працівників – зумовлена здатнiстю бактерiй i грибiв видiляти токсини. Грам-негативнi бактерiї видiляютъ ендотоксини, а гриби – мiкотоксини. У виробничих умовах бiологiчнi чинники часто дiють не iзольовано, а у рiзноманiтних комбiнацiях iз фiзичними i хiмiчними чинниками.

Професії за несприятливим впливом біологічних факторів умовно можна поділити на 3 групи:

До першої групи професій слід віднести різновиди трудової діяльності, пов’язані зі шкідливою дією на організм людини мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності (роботи з виробництва біологічних препаратів, основою для яких є мікроорганізми, біологічні рідини або культури тканин; роботи, пов’язані з використанням біологічних препаратів для профілактики, лікування або діагностики у медичній галузі; роботи з ліквідації осередків інфекційних хвороб; роботи з лікування та догляду за інфекційними хворими чи носіями збудників та ін.).

До другої групи належать роботи, пов’язані зі шкідливою дією на організм людини свійських, диких та лабораторних тварин (роботи з обслуговування тварин у сільському господарстві – у виробництві біологічних препаратів, продуцентами яких вони є; роботи з обслуговування тварин у віваріях науково-дослідних установ; мисливські та рибальські промисли; забій тварин; переробка сировини тваринного походження; обслуговування та дресирування тварин у зоологічних парках і цирках тощо).

До третьої групи варто віднести різновиди трудової діяльності, пов’язані зі шкідливою дією на організм людини культурних та дикорослих рослин (роботи з вирощування рослин у сільському та лісовому господарствах; збирання та переробку рослинної сировини; виробництво лікарських препаратів та алергенів з рослин; виробництво кормів тощо).

Провідні місця у структурі галузей сучасного виробництва, які безпосередньо стосуються формування специфічного біологічного забруднення, посідають сільське господарство, насамперед тваринництво, мікробіотехнологія та медицина.

До головних біологічних факторів виробничого середовища в означених галузях відносять мікроорганізми і продукти їх метаболізму, мікроорганізми та органічні речовини природного походження, які можуть несприятливо впливати на організм людини в ході виконання професійної діяльності.

Як результат їх негативної дії на організм людини – виникнення інфекційних та паразитарних захворювань та інвазій професійного генезу внаслідок контакту людей із джерелом інфекції або факторами передачі, передусім несприятливими умовами праці.

Професійні інфекційні, інвазивні та паразитарні хвороби людини, джерелом яких є хворі тварини і продукти їх життєдіяльності, називають зооантропонозами. Частіше зооантропонозами хворіють тваринники, ветеринари, працівники молокозаводів та м’ясокомбінатів, фабрик з оброблення вовни та шкіри.

До професійно-зумовлених зооантропонозів відносять: бактеріальні (сибірка, сальмонельоз, бруцельоз, лептоспіроз та ін.), вірусні (орнітоз, сказ), рикетсіозні (ку-гарячка), грибкові (кандидоз, актиномікоз, мікроспорія, трихофітія та ін.), гельмінтозні (теніоз, трихінельоз, ехінококоз та ін.) зооантропонози.

Профілактика складається з комплексу протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та санітарно-ветеринарних заходів, головною метою яких є покращення санітарно-гігієнічного стану об’єктів, зокрема обов’язкове дотримування ГДК антибіотиковмісних препаратів у повітрі виробничих приміщень, застосування технологічних і санітарно-технічних заходів (автоматизація й герметизація технологічних процесів, припливно-витяжна вентиляція, застосування спецодягу та індивідуальних засобів захисту органів дихання і рук, проведення профілактичних медичних оглядів).

Орест Бідяк,
головний державний інспектор відділу з питань гігієни праці