Роз’яснення щодо праці пенсіонера на підприємстві некритичної інфраструктури на період карантину
14 квітня 2020Статтею 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 р. № 211 із змінами та доповненнями внесеними Постановою №255 від 02.04.2020 (далі – Постанова №211) законодавче визначено особи, які на період карантину потребують самоізоляції, в т.ч. – «особи, які досягли 60-річного віку, крім осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність об’єктів критичної інфраструктури».
Категорії людей, що старше 60 років і не потребують самоізоляції :
– державні службовці, депутати всіх рівнів, міські голови, судді та інші особи, на яких поширюється дія закону «Про запобігання корупції»;
– військовослужбовці та працівники ЗСУ, інших військових формувань та правоохоронних органів;
– особи, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19;
– особи, які забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій, які:
• провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому сектора, оборонної промисловості;
• надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продукції харчування, сільського господарства, охорони здоров’я;
• є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню;
• включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
• є об’єктами потенційно небезпечних технологій.
Відповідно до вимог ст. 60 КЗпП України, за обов’язковим погодженням між працівником – пенсіонером і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом на час загрози поширення епідемії, пандемії для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу або режим дистанційної (надомної) роботи на визначений строк.
Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
– фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
– змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
– час перерви для відпочинку і харчування.
При дистанційній (надомній) роботі працівники виконують роботу за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця, та розподіляють робочий час на свій розсуд. На них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі.
Застосування гнучкого режиму робочого часу та виконання дистанційної роботи не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.
Також на період карантину працівнику, що старше 60-років, якщо наявна його згода, може надаватися: щорічна відпустка (поза графіком), додаткова (якщо працівник має на таку право), відпустка без збереження заробітної плати відповідно до вимог ч. 3 ст. 84 КЗпП України ( із змінами) – «у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті».