Сибірська виразка не тільки професійне захворювання

У відповідності до розділу V Постанови Кабінету міністрів України №1662 від 8 листопада 2000 року «Про затвердження переліку професійних захворювань» сибірська виразка вважається професійним захворюванням у працівників ветеринарної служби, тваринницьких господарств, м’ясопереробних підприємств, на підприємствах з обробки шкіряної та хутрової сировини, на звіробійних промислах.

Крім вищезгаданих професійних категорій сибірською виразкою можна заразитися і в побуті при проведенні земельних робіт на місцях бувших худобомогильників, забої та споживанні м’яса худоби, що не пройшла санітарно-ветеринарної експертизи, обробці вовни та шкір овець, великої рогатої худоби та в ряді інших випадків.

Сибірська виразка – особливо небезпечна гостра септична хвороба багатьох видів тварин і людини, що характеризується септицемією, ураженням шкіри, кишечника, легенів та лімфатичних вузлів.

По всій території України налічується понад 13,5 тисяч осередків виникнення сибірки. Спалахи сибірки реєструвалися в ХХІ столітті в Київській, Харківській, Чернівецькій, Миколаївській, Черкаській та Запорізькій областях. Останній випадок захворювання серед людей зафіксовано на початку жовтня 2018 року в Саратському районі Одеської області – госпіталізовано п’ятеро людей. Клінічно та лабораторно підтверджено захворювання у одного хворого.

Основне джерело інфекції – хворі на сибірку травоїдні тварини  (велика і дрібна рогата худоба, коні, віслюки, мули, верблюди, олені, кролі, зайці). Головний механізм передачі інфекції – контактний, відбувається через пошкоджену шкіру та слизові оболонки. Факторами передачі можуть бути інвентар для догляду за тваринами, інфіковані продукти, вовна, грунт. Основними клінічними захворювання на сибірку є шкірна, легенева, шлунково-кишкова, та як наслідок септична. На шкірну форму припадає 95,0% всіх випадків.

Головним у лікування сибірки є антибактеріальна терапія.

Профілактичні заходи поділяються :

а) неспецифічні (ветеринарний контроль хутряної та шкірної сировини, контроль за захворюваністю серед тварин, знищення заражених трупів тварин);

б) специфічні – здійснюються серед груп ризику  (працівники м’ясної, шкіряної, хутро-переробної промисловості, пастухи, працівники тваринницьких ферм, сільське населення, ветеринари,зоотехніки). Особи, що контактують з хворими на сибірську виразку спостерігаються на протязі двох тижнів.

Богдан Марків

лікар з гігієни праці відділу з питань гігієни праці

Управління Держпраці у Тернопільській області